Я все люблю в своїм краю:

Криницю, звідки воду п'ю,

Та повні гомону ліси,

Та дзвони срібної роси...

Я все люблю в своїм краю:

Найбільше - матінку свою,

Ласкаву, радісну, єдину...

Люблю, як сонце, Батьківщину.

М. Сингаївський

На карті світу Україну відшукати нескладно. Ця древня земля лежить на південному заході Східноєвропейської рівнини. На­селяє цю землю талановитий і стійкий народ з унікальною історичною долею.

Україна славиться безкрайніми степами, гус­тими лісами, величними горами, повново­дими ріками та неозорими полями пшениці. Неповторність її ландшафтам додають голови соняшників, що повертають­ся слідом за сонцем, полум’яніючі грона осін­ньої калини, тінисті вишневі сади, гнізда бі­лосніжних лелек. Любов до Батьківщини завжди починаєть­ся з живого почуття любові до рідної природи, із прихильності до тієї землі, на якій ти виріс, до звичного оточення і знайомого з дитин­ства пейзажу.

Наші предки залишили нам у спадок найбільше, найсвятіше і найдорожче багатство –українське слово. Оте калинове і джерельне рідне слово, яке протягом століть передавалося від батьків до дітей як вічний оберіг національної культури, історії та духовності.

Ну що б, здавалося слова…

Слова та голос – більш нічого.

А серце б’ється – ожива.

Як їх почує!

Т.Шевченко

/Files/images/pamjatka_gromadjanina_2.jpg

Кiлькiсть переглядiв: 132

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.